[Ana, 2014] Ховаєшся

Ana Mosevych: Ховаєшся

 

Ховаєшся...
у приморожено-туманний ранок.
Байдуже.
Нехай на гребні хвилі згине світанок
І відблиском своїм розбудить небо
і сонце в рожевім тумані. Не втоне
в ранкових водах густих, як мед, риба,
Не так, як надія у випаровуваному стані.

Небайдужими...
Лишилися тільки ми
Снить інших воля,
зажмуривши міцно очі душі
і чекає...
чекає, коли хтось розбудить її...пошепки.
Та строго наказує голос чийсь: "Спи!"

Але... де ж він?
Ховається...
у світло даруючий ранок.
Прокинься!
Розгорни своє серце з туману
і йди, і живи, і борися!
Прокинься!
Хто ж бо це зробить, коли не ти!

25 червня 2014 року