ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (2011)

Зимою Овсієнко йшов до дому

До Леніна в палац – його хорому.

У грудні він(1) прийшов до нас до хати

Хоч Ленін не хотів його пускати.

Антонов йшов у шапці і чоботях

З військами, по снігу. Така робота

Чекала на солдатів у мундирах

(У грудні вони в нас уже ходили):

Убити всіх, противних командиру

Усім їм в серці поробити дири.

Повішати нечемних, неслухняних,

Стріляти всіх, стріляти розстріляних.

Більшовики пішли – прибув Денікін

І потекли кроваві українські ріки.

Закрили школи у містах і селах

І перестало бути затишно в людських оселях.

Денікін був, але його звалили

Прийшли ще раз більшовики, які його добили.

Спочатку вони ніби щось робили,

А потім всіх їх наче підмінили

Почався знову червоний терор.

А після - був голодомор.

Коли українців мільйони вмирали,

То їх поганці лопатами згрібали,

Кидали у ями, не рили могили -

Піском і камінням вони їх накрили

І глину гарненько поприкладали

Усіх без імен вони поховали.

Пройшов і той час… Люди згадали

Чиї вони внуки й нащо їх прислали,

Згадали Богдана, якого у хмелю

Знайшли і принесли у людську оселю.

Згадали його героїчні походи

І здобули незалежність народу.

1 - "він" - у значенні,  Антонов-Овсієнко

(Цей вірш було написано під впливом вивченого уроку з Історії України... Вчитель дуже яскраво описувала ті події) І це стало своєрідним поштовхом до створення вірша)