Учителю! Ми твої діти (2012)

Учителю! Ми твої діти.
Ми твої дивовижні квіти.Ми те, що ти зробив із нас:Із когось - річ, з когось - алмаз.
До тебе ми прийшли в шість років,Навчившись проробляти кроки.
Ви нас ведете у життя,Витягуючи з небуття.Прийшли до тебе і за парту сіли.Лиш ви одні тоді нас розуміли.
У вас картинки розрізняли,
Казки уже напам’ять  знали."Один, два, три" ви нас навчили

І в серце двері прочинили.Людей учили поважати
І на дурниці не зважати.Учили нас добра і ласки,
Розповідаючи цікаву казку.Росли, росли ми, розумніли,Мудрішали і просвітліли.Абетку вивчили й табличкуПро множення. І наші личкаСтавали все доросліші, мужніші.Збагачувались кальцієм кістки - ставали міцніші.
Ми виросли і вас змінили на учених,
Психологів, священиків, свячених,
Політиків чи шефів - бізнесменів.
Та не забули вас як манекенів.
Залишили ви слід у нашім серці...
Та не такий як мексиканські перці,А спогад - гарний і солодкий,Який зачинений не на колодку,
А на замок, що вічність зберігає.Проте ми дуже часто його відмикаєм,Щоб подивитися на спогад  полум’яний,Щоб появились на щоках рум’яна.Бажаю Вам старанно працюватиУ світ із рук лиш золото пускати!

2012