Зізнання (2011)

Пробач за все: і за страждання,

І за любов, і за кохання, 

За долю, час і за зізнання,

За море фраз і за мовчання.

Пробач, але тебе кохав.

Чому? Не знала? Я не знав...

Колись тобою дивні струни

В моєму серці зачіпались.

Чому не хочеш буть зі мною?

Питав. А ти й сама не знала.

Не плач, кохана, ми з тобою

Будемо друзями чи ні,

Та все одно тебе кохав я

І серце було у вогні...

Вогонь уже загас, потух.

Тебе давно уже не бачив...

Невже для тебе я лиш друг?

Невже кохання твоє втратив?

Вогонь тоді в твоїх очах

І приязнь їх така чарівна

Чому позволили отак

Піти тобі, моя царівно?

Колись хотів подарувать

Усе, що маю: серце й душу,

Але чи ти б це прийняла? - 

Ось що спитати тебе мушу.

Де сенс цього? Де гуманізм?

Чому пішла й не пояснила?

Чому покинула мене?

Скажи, кохана, де причина?

Ти вже забула? Може, ні?!

Авжеж, півліта пролетіло,

Та я тобі не подзвонив,

А бравсь за будь - якеє діло...

Хотів забути. Може, ні!?

Та не забув тоді ще, мила,

Серце ще жевріло в вогні,

Бо ти давала мені крила!...

Кохав тебе я як зірки...

До них найбільше серце лине.

Моя душа була б твоя,

Та ти пішла й не пояснила.

І чим скінчилось усе це?

Чи була знову ти зі мною?

Але не так як в перший раз...

Не була. Ну і бог з тобою)

(((написано літом 2011 року. Перепис і корекція в зошит 04.09.11р.)))
Цей вірш точно був присвячений Наталі...