Батькам і дітям...

Батьки нас народили,

Вони ростили нас.

А як ми їх любили

У свій, ще ранній  час!

Тоді не помагали,

А час вбивали свій:

Гуляли до півночі,

Не здійснюючи мрій

Своїх батьків та неньок:

"Колись стати людьми".

Але вони любили

Таких, як ми були!

Вони не хочуть жити

Без звістки: де ми й що

Їмо і що вдягаєм,

Або куди йдемо...

Тому ми їхні діти,

Вони - наші батьки.

Ми маєм їх любити

І слухати завжди.

На свято Валентина,

На день жінок усіх

Ми маємо щоденно

Обожнювати їх.

Вони ж нас доглядали,

Коли були малі ми.

Тепер вже ми дорослі,

Але чи всі ви з ними?

Тому ти знай, дитино,

Що вибір є у тебе:

Або бути із ними,

Чи дарувати небу...

Бо лиш своя дитина,

Може душу  змінити, 

Тому зумій завжди

З ними поговорити...

Бо пройдуть роки,,

У тебе будуть діти...

І чи будуть тоді

Вони тебе любити!?

(((Написано 19.07.2012 о 18:09,

Змінено 22.07.2012 о 18:33)))